Перейти до основного вмісту

Для батьків

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПІД ЧАС ВІЙНИ

“Я ЗАХИЩУ ТЕБЕ” ЯКІ СЛОВА ПОТРІБНО ГОВОРИТИ ДИТИНІ ПІД ЧАС ВІЙНИ

Як говорити з дитиною про війну та небезпеку.

На тлі війни, що розпочали російські окупаційні війська, українці живуть в тривозі за своє життя та здоров’ї дітей. Малюки здатні відчувати тривогу батьків. Тому дорослим треба триматись з усіх сил і постійно говорити з дітьми.

UNICEF розповідає про практичні поради для розмов з дітьми, щоб заспокоїти та захистити їх.

Які фрази використовувати батькам:

  • «Поки я з тобою – ти в безпеці»

  • «Я захищу тебе»

  • «Я піклуюсь про тебе і про себе»

  • «Наша армія та люди, які нас захищають дуже сильні, ми можемо на них покластися»

  • «Коли тобі страшно, обов‘язково говори мені про це»

  • «Коли ти будеш чути гучні звуки сирени – це означає, що нас захищають і нам потрібно заховатися, щоб було безпечніше»

  • «Ми з усім впораємось»

    ЯК ПОДБАТИ ПРО ДИТИНУ ЯКЩО ВИ ЗНАХОДИТЕСЬ З НЕЮ В УКРИТТІ?

    ЯКЩО БАТЬКО ЧИ МАТИ ЗАХИЩАЄ КРАЇНУ.

    ПРАВИЛА ПІДТРИМКИ , ЯКЩО РОДИНА ЕВАКУЮЄТЬСЯ З ДИТИНОЮ.

    ДЛЯ ТИХ , ХТО ЗАРАЗ В ДОРОЗІ, ХТО ЕМІГРУЄ,ХТО ПОКИНУВ СВОЇ МІСТА.

    ДЛЯ ТИХ, ХТО ПРИЙМАЄ ЕМІГРАНТІВ І ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ, ДЛЯ ДОПОМОГИ В АДАПТАЦІЇ

    Насильство — це навмисне застосування фізичної сили або психологічного тиску, що може призвести до тілесних ушкоджень, смерті, психологічної травми або інших форм шкоди. Воно може виражатися у різних формах, таких як фізичне, психологічне, сексуальне та економічне насильство.

    Види насильства

    • Фізичне насильство: це застосування фізичної сили, таке як ляпаси, поштовхи, удушення, побиття, або нанесення травм за допомогою предметів чи зброї.

    • Психологічне насильство:це дії, спрямовані на зниження самооцінки та емоційну невпевненість, що включають образи, погрози, маніпуляції, шантаж, контроль, ізоляцію, а також переслідування.

    • Сексуальне насильство:будь-які сексуальні дії, вчинені проти волі людини, включаючи примус до сексуальних актів, спостереження за ними або надсилання сексуальних матеріалів без згоди.

    • Економічне насильство:це контроль над фінансовими ресурсами, позбавлення доступу до грошей, неможливість працювати або навчатися, знищення майна, а також примус до взяття кредитів чи боргових зобов’язань.

    • Нехтування:це ненадання людині, яка потребує допомоги, базових речей, таких як їжа, ліки, одяг або предмети гігієни.

    • Домашнє насильство:це будь-які акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї або між особами, які спільно проживають, незалежно від родинних стосунків чи шлюбу.

    Як насильство змінює дитину

    З перших днів життя дитина аналізує все, що відбувається навколо: настрій батьків, їхні інтонації, поведінку. Те, що вона бачить вдома, стає для неї нормою. Коли «норма» — крики, погрози чи побиття, це назавжди залишається досвідом у її тілі, мозку, пам’яті. Домашнє насильство руйнує найголовніше — відчуття безпеки. Дитина засвоює небезпечні уроки: сильніший має право принижувати, близькі люди можуть завдавати болю, її власні почуття неважливі.
    Часто діти беруть провину на себе: «Це через мене», «Якби я слухався, тато не кричав би на маму». Так формуються ролі, які вони переносять у доросле життя — рятівника, жертви або кривдника.

    Як розпізнати насильство

    Не завжди насильство залишає синці та шрами. Психологічне, економічне чи сексуальне насильство часто не мають зовнішніх ознак. Тому головними сигналами стають зміни у поведінці.

    На насильство часто вказують:

    • Фізичні ознаки: гематоми, опіки, порізи, що постійно повторюються; переломи, травми голови, болі без видимих медичних причин; інші хронічні захворювання, пов’язані з недоглядом.

    • Поведінкові сигнали: замкнутість або гіперактивність, агресивна або, навпаки, надмірна слухняність, дистанціювання від інших, невпевненість, негативні висловлювання про себе, самоушкодження— порізи, спроби самогубства, вживання алкоголю або наркотиків.

    • Психоемоційні особливості: надмірна тривожність, безпорадність, відчуття провини, постійне бажання догоджати, пригнічений настрій та депресивність.

    Як діяти дорослим, якщо ви помітили ознаки насильства над дитиною

    Якщо ви побачили ознаки насильства над дитиною, ваша відповідальність — діяти. Не залишайте дитину сам на сам з цією проблемою. Подбайте, щоб вона почувалася в безпеці, і покажіть, що ви їй вірите: «Це не твоя провина. Я з тобою». Не знецінюйте досвід словами «та нічого страшного не сталося».  Це важливий сигнал для дитини: винен кривдник, а не вона, а насильство не буде замовчуватися. Кожна дитина має право на безпеку. І кожен із нас здатен допомогти їй і захистити.

    Ви можете звернутися :                                               

    • до поліції — 102 телефоном або безпосередньо до найближчого відділку (усно чи письмово). Поліція зобов’язана реагувати на повідомлення про насильство, навіть якщо ви не є родичем дитини;

    • до служби у справах дітей у вашому населеному пункті (зазвичай при місцевих органах влади або ЦНАПі);

    • до центру соціальних служб;

    • до безоплатної правничої допомоги за телефоном: 0 800 213 103 або на сайті: gov.ua;

    • до громадських організацій: для постраждалих від насильства:15-47;

    • на національну гарячу лінію: 0-800-500-335/ 116 123 або до чат-боту у Telegram: @nasylstvu_stop_bot;

    • на нашу безоплатну лінію психологічної допомоги для дітей і батьків: 0 800 210 106.